RIM-66/67 Standard
| RIM-66/67 Standard | |
 | |
| Головний предмет твору | RIM-66 /67 Standard[d] і RIM-67 Standard ERd |
|---|---|
| Країна походження |
 США |
_during_tests_off_Puerto_Rico_March_1983.jpg)
RIM-66 Standard SM-1, SM-2 (англ. Standard Missile) — сімейство зенітних керованих ракет класу «земля — повітря» середньої дальності SM-1MR, SM-2MR (англ. Medium Range — укр. середньої дальності). На її базі були створені ракети RIM-67 Standard збільшеної дальності дії SM-1ER, SM-2ER (англ. Extended Range — укр. Збільшена дальність).
Перша модифікація була розроблена для потреб ВМФ США на заміну ракетам RIM-2 Terrier (1951/56) і RIM-24 Tartar[en] (1955/61). Ракети системи Стандарт повинні були забезпечити цілодобовий, всепогодний захист кораблів, зони перебування угрупувань флоту від ворожих літаків на середніх і великих дистанціях.
Розробкою ракет системи Стандарт займалось ракетний підрозділ компанії General Dynamics (англ. General Dynamics Pomona Division), проданий 1992 компанії Hughes Missile Systems Company. Після створення спільного підприємства з компанією Raytheon була створена Raytheon Missile Systems Company, що розробила більшість модифікацій ракет RIM-66 Standard. Перше бойове застосування ракет RIM-66 відбулось в час В'єтнамської війни.
На базі ракет RIM-66 SM-1/SM-2 були розроблені модифікації SM-3 у рамках антибалістичної програми, SM-4 для атаки наземних цілей, зенітна SM-5 (проект зупинено через значну вартість), зенітної SM-6 проти найновіших винищувачів, крилатих ракет.
Програму по створенню сімейства стандартних керованих ракет (англ. Surface Missile System Project Office (SMSPO) на заміну існуючих моделей ракет розпочали у жовтні 1963 шляхом часткової модернізації ракет без необхідності перебудови значної частини кораблів флоту. Програма передбачала заміну двох типів ракет однією, що перекривала б зони їхньої дії і значно зменшила б вартість обслуговування, логістичного забезпечення, зокрема кількість запчастин. Вона мала бути сумісною з стартовим комплексом Mk-13[en] Mod 0—3, радаром управління вогнем AN/SPG-51[en] (супроводження цілі і наведення ракети), що були частиною системи керування вогнем Mk 74 ЗКР «Тартар»[en]. Ця система стояла на озброєнні тоді модерних ракетних крейсерів класу Albany[en], есмінців класу Charles F. Adams[en] та більш старих моделей кораблів.
З появою корабельної багатофункціональної бойової інформаційно-керуючої системи Aegis combat system ракети мали бути сумісні з нею і використовувати стартовий комплекс Mk-13 Mod 4—7, радари AN/SPG-51 та AN/SPG-60[de].
Стандартна ракета 1 (англ. Standard Missile 1 (SM-1)) середньої дальності SM-1MR (англ. Medium Range — укр. середньої дальності) RIM-66A. На її базі створено ракету збільшеної дальності дії SM-1ER (англ. Extended Range — укр. Збільшена дальність) RIM-67A.
RIM-66A була розроблена для заміни RIM-24C Tartar, отримавши аналогічний корпус з модернізованою електронікою — надійнішою системою самонаведення, запобіжника, електроприводами рулів керування. Вона була повністю адаптована до комплексу управління вогнем Mk74 Tartar. Використовувалась у флоті США впродовж 1967—1983 років. Оскільки ракета SM-1 використовувалась у флотах декількох країн, що були фінансово неспроможні перейти на ракети SM-2, то виробництво продовжили до 1985 (1984—700 ракет, 1985—600 ракет). Згодом випуск ракет відновили у 1990-х роках (1990—171, 1991—242, 1992/93-153)[1].
- RIM-66A — базова версія ракети середнього радіуса дії. Була створена 1967 з використанням корпусу, дворежимного ракетного двигуна Mk 27, боєголовки Mk 51 вагою 62 кг з ракети RIM-24C Tartar. Випускалась у варіантах Block I, Block II, Block III, Block VI.
- Block I — базовий варіант ракети
- Block II — незначні покращення базової моделі
- Block III — незначні покращення базової моделі, значна частина перероблена на варіант Block VI
- Block VI — варіант 1968 з підвищеним радіоелектронним захистом, зменшенням мінімального радіуса дії, менший час наведення. Найбільш поширений варіант RIM-66A
- RIM-66B — розроблялась як RIM-66A Block V, але через значні зміни її перевели у самостійну модифікацію. Отримала потужніший дворежимний двигун Aerojet Mk 56, уламково-фугасну боєголовку, нову голівку самонаведення. Радіус дії зріс до 46 км.
- RGM-66D — протикорабельна модифікація на базі RIM-66B з пасивною головкою самонаведення по РЛС ворожих кораблів
- RGM-66E — модифікація на базі RGM-66D для застосування зі стартової системи RUR-5 ASROC
- RGM-66F — протикорабельна модифікація на базі RIM-66B з активною головкою самонаведення (1975 проект закрито)
- RIM-66E — (Blocks VI/VIA/VIB) остання переважно експортна модифікація (1983) на базі системи управління Mk 74 ЗКР «Тартар» та Mk92. Отримали з SM-2 боєголовку з неконтактним детонатором Mk-45, моноімпульсну голівку самонаведення для цілей з малою потужністю РЛС-сигналу. Її випуск завершили 1987, але через значну кількість виготовлених ракет будуть стояти на озброєнні та обслуговуватись до 2020 року.
- RIM-67A — модифікація зі збільшеною дальністю відрізняється базової версії потужнішим двигуном Mk 30 і додатковим прискорювачем Mk 12
- RGM-66D — протикорабельна модифікація на базі RIM-66B з повністю пасивним радаром для виявлення і знешкодження націлених на корабель РЛС
- RGM-66E модифікація RGM-66D для запуску з стартового комплексу ASROC
- RGM-66F — протикорабельна модифікація з активним радаром для виявлення ворожих кораблів. Після тестів проект закрито 1975
Стандартна ракета 2 (англ. Standard Missile 1 (SM-2)) нового покоління була розроблена на базі SM-1 на замовлення ВМС США з кращими технічними характеристиками і для використання з бойовою системою управління Aegis combat system. Одночасно вона залишилась сумісною з компонентами з системи управління SM-1: стартовим комплексом Mk-13 та радарами управління вогнем AN/SPG-51 −60. Ракета стала основним ударним компонентом бойової системи Aegis. Повинна використовуватись разом з пошуковим радаром AN/SPY-1 і радаром управління вогнем AN/SPG-62[de]. Система керування ракети SM-2 не потребує постійного радіолокаційного супроводження і освітлення цілі. При запуску інерціальна навігаційна система ракети отримує дані про координати цілі. З використанням навігаційної системи ракета летить автономно більшу частину часу, потребуючи радіолокаційного освітлення цілі на завершальній фазі польоту. Ракета SM-2 може використовуватись також проти кораблів. На базі ракети середньої дальності SM-2 RIM-66M створена ракета із збільшеною дальністю SM-2 ER RIM-156A. У свою чергуна базі SM-2 RIM-156B, Block IVA розвинули покоління ракет SM-3, а на базі SM-2 RIM-156A Block-IV — SM-6.
Ракети RIM-156A двічі використовувались у бойовій ситуації. Під час операції «Прейінг Мантіс» у Перській затоці ракетою SM-2 затопили ракетний катер Joshan (18 квітня 1988). Під час операції «Ернест Вілл» 2 ракетами був збитий літак Airbus A300 рейсу 655 Iran Air, помилково прийнятий за іранський винищувач F-14 Tomcat.
- RIM-66C Block I. Базова модифікація з новою голівкою самонаведення Mk 115 з моноімпульсним пошуковим РЛС, новим автопілотом. Прийнятий на озброєння 1978 і випускався до 1983
- RIM-66D Block I. Аналог модифікації RIM-66C, що призначається для використання на кораблях з бойовою системою керування Tartar
- RIM-66G Block II. Модифікація з потужнішим ракетним двигуном Mk-104 для використання проти швидким цілям. Нові процесори збільшили пропускну здатність системи радіоелектронного захисту. Новий неконтактний детонатор і боєголовка з направленим вибухом забезпечували більшу ймовірність враження. Модифікація використовувалась з 1983 для кораблів з бойовою системою Aegis
- RIM-66H Block II. Модифікація RIM-66G для систем вертикального запуску (СВЗ) Mk 41
- RIM-66J Block II. Модифікація RIM-66G для кораблів з бойовою системою керування Tartar
- RIM-66K Block IIIA. Модифікація з покращеною системою прицілювання проти низьколітаючих цілей з новою боєголовкою Mk-115. Підтримується бойовою системою керування Tartar
- RIM-66L Block IIIA. Аналог модифікації RIM-66K для бойової системи Aegis. На базі SM-2MR Block III A' розробили ракету RGM-165 LASM SM-4
,_and_the_guided_missile_destroyers_USS_Roosevelt_(DDG_80),_USS_Carney_(DDG_64)_and_USS_The_Sullivans_(DDG_68)_launch_a_coordinated_volley_of_missiles_d.jpg)
- RIM-66M Block IIIB. Модифікація розроблена у рамках Програми покращення ракет самонаведення (англ. Missile Homing Improvement Program (HMIP)) з введенням у голівку самонаведення ІЧ системи пошуку для ефективної боротьби з найновішими літаками і протикорабельними ракетами в умовах активного застосування радіолокаційних перешкод. Поставляється з 2007 у значних кількостях для використання у СВЗ МК-41. Керований вектор тяги і нове програмне забезпечення збільшують маневреність ракети. на січень 2009 була протестована нова система прицілювання. Нові елементи можна встановити на ракети раніших модифікацій.
- RIM-67B Block I. Модифікація збільшеної дальності з прискорювачем Mk 12 з RIM-67A. 1980
- RIM-67C Block II. Модифікація з прискорювачем Mk-70, що значно підвищив дальність польоту
- RIM-67D Block III. Модифікація з новим ракетним двигуном, покращеною системою наведення проти цілей на малій висоті з RIM-66K
- RIM-67E — побічна назва RIM-156A
- RIM 156A Block IV — модифікація з підвищений радіоелектронним захистом для боротьби з цілями на значній висоті і віддалі, протикорабельними ракетами, цілями з низькою відбивною здатністю. Спочатку задумувалась як перехідна модель для варіанту Block IVA. З новим прискорювачем без крил, змінним вектором тяги використовується з СВЗ Mk 41 і була найбільш далекосяжною ракетою ППО.
- RIM-156B Block IVA — модифікація для боротьби з балістичними ракетами. Була створена в рамках програми ВМС США. Було проведено успішне тестування ракети, але у грудні 2001 програма її створення була закрита на користь програми SM-3.
- NT-SBT — (англ. Near Term Sea-Based Terminal Weapon — укр. близької дії термінал зброї морського базування) після припинення роботи над RIM-156B Block IVA було продовжено пошук варіантів знищення балістичних ракет в земній атмосфері. Основою для нової системи повинен був стати Block IV через що NT-SBT ще називали «модифікований SM-2 Block IV». Ракета призначена для знищення на заключному етапі польоту балістичних ракет малої дальності. У базовому Block IV модернізували програмне забезпечення, прискорювач, систему управління вектором тяги двигуна. У квітні 2006 NT-SBT успішно пройшла тест проти дозвукової ракети-мішені, а у травні проти ракети малої дальності MGM-52 Lance. У червні 2007 першу серійну ракету прийняв ВМС США. Під час тесту 5 червня 2008 NT-SBT перехопила ракету малої дальності на висоті 19 км. 26 березня 2009 на маневрах NT SBT перехопила ракету малої дальності, а RIM-66L крилату ракету.
| Параметри | RIM-66E SM-1MR | RIM-66M SM-2MR | RIM-67A SM 1ER | RIM-156A SM 2ER |
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 4.41 м | 4,72 м | 7,9 м | 6,55 м |
| Розмах | 1,08 м | 1,08 м | 1,6 м | 1,08 м |
| Діаметр | 0,34 м | 0,34 м | 0,34 м | 0,53 м |
| Маса | 496 кг | 708 кг | 1341 кг | 1466 кг |
| Двигун | одноступінчастий твердопаливний | двоступінчастий твердопаливний | одноступінчастий твердопаливний | двоступінчастий твердопаливний |
| Пусковий комплекс | Mk 13 | Mk 13 / Mk 26 / Mk 41 | Mk 10 | Mk 41 |
| Дальність | 45 км | 167 км | 65 км | 185-370 км |
| Висота | 19 км | 24+ км | 24 км | 33 км |
| Швидкість | 2+ Ма | 3,5 Ма | 2+ Ма | 3,5 Ма |
| Система керування | напівактивна радіолокаційна | напівактивна радіолокаційна, ІНС, двосторонній канал передачі даних, ІЧС | напівактивна радіолокаційна, ІНС | напівактивна радіолокаційна, ІНС, двосторонній канал передачі даних |
| Боєголовка | 62 кг стержнева | 113 кг уламково-фугасна | 62 кг стержнева | 113 кг уламково-фугасна |
| На озброєнні | 1970 | 1981 | 1981 | 1998 |
| Вартість | 402 500 доларів | 421 400 доларів | 409 000 доларів | --- |
SM-1
- ВМФ США — Фрегати типу «Олівер Хазард Перрі» • крейсери класу «Каліфорнія» • Крейсери класу Virginia • крейсер USS Truxtun (CGN-35)[en]
- ВМФ Європи — фрегати класу Cassard[en] (Франція) • есмінці класу «Аудаче» (Італія) • есмінці класу «Луїджі Дюран де ла Пенне» (Італія) • фрегати класу Jacob van Heemskerck[en] (Нідерланди) • есмінці класу Tromp (Нідерланди) • есмінці класу Lütjens[en] (Німеччина)
- МС Японії — есмінці класу Tachikaze[en] • есмінці класу Hatakaze[en]
SM-2
- ВМФ США — Крейсери класу Ticonderoga • Ескадрені міноносці типу «Арлі Берк» • крейсери класу Belknap[en] • крейсери класу Leahy[de] • Крейсери класу Virginia
- ВМФ Європи — фрегати класу «Альваро де Басан» (Іспанія) • фрегати класу «Де зевен провінцієн» (Нідерланди) • фрегат класу «Саксонія» (Німеччина) • корвети класу MILGEM[en]
- ВМС світу — есмінці класу Iroquois[en] • есмінці класу «Конго»
Крім того ракети типу Standard використовують ВМФ країн:
- Австралії — фрегати класу Adelaide та есмінці класу Hobart[en]
- Чілі — фрегати класу Jacob van Heemskerck
- Данії — фрегати класу «Івер Гюітфельд»
- Ірану — фрегати класу Kaman
- Польщі — Фрегати типу «Олівер Хазард Перрі»
- Південної Кореї — есмінці класу Chungmugong Yi Sun-sin[en] • есмінці класу Sejong the Great[en]
- Тайваню — фрегати класу Cheng Kung[en] • фрегати класу Knox[en] • есмінці класу Kidd[en]
- ↑ [Norman Friedman The Naval Institute Guide to World Naval Weapons Systems, 1997—1998. — Annapolis, Maryland: Naval Institute Press, 1997—808 стор. — ISBN 1557502684 (англ.)]
- Standard Missile Family (англ.)
- Standard Missile-2 [Архівовано 7 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Raytheon awarded $108 million for SM-2 production [Архівовано 5 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Raytheon RIM-156 Standard SM-2ER Block IV [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- RIM-66 / RIM-67 Standard Missile — SM-1 / SM-2 / SM-3 [Архівовано 11 вересня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Standard Missile [Архівовано 16 листопада 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- SM-2 RIM-66 / RIM-67 Standard Missile [Архівовано 29 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Raytheon (General Dynamics) RIM-66 Standard MR [Архівовано 16 травня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)